Літа минають, літа минають І їх ніяк не зупинить, А думка тає, нам серце крає, Нам серце крає кожну мить. Були ми гожі, як в травні рожі, Були уста, як маків цвіт, Було кохання, було зітхання, Було і нам сімнадцять літ. Літа минають, літа минають І час нам скроні посрібнив І не забути, і не вернути, Усіх кого колись любив. І в юнь, і в старість життя нам в радість, Бо кожен день живем з надій. І в 30 років, і в 40 років, І в 50 ми мололоді.
0 / 500