Що до союзників звертаться? (Фауст)

[Verse 1] Що до союзників звертаться? Від них субсидій не діждаться, І наші труби без води… А ще ж — хто ласкою твоєю Заволодів тепер землею? Скрізь пан новий, куди ти не піди; Всяк хоче жити незалежно, Всяк силу он яку забрав; Нароздавали ми тих прав необережно, Що аж самі лишилися без прав… А щодо партій, як не звуться, На них надія теж мала, Бо вже без дії зостаються Й огуда їхня, і хвала, Принишкли гвельфи й гібеліни, їх потомила боротьба; Що їм до іншого руїни? Усяк лише про себе дба. До злота двері всі заперто; Усяк собі згрібає вперто, А ми біднієм з кожним днем. [End] [Verse 2] Мені теж трудно з ділом зладить; Щодня ми хочем заощадить — Щодня все більше видаєм. До столу треба все настачить, Кухар нужди ні в чім не бачить: І сарни, й свині, і бички, І кури, й гуси, і качки… Уся та натуральна подать Порядно з наших дібр надходить, А от вина недостає… Колись в льоху бочок-бочок, бувало, Із винами найкращими стояло, Тепер його все мало й мало, А наше панство п’є та й п’є. Вже й ратуша льохи відкрила, Та що ті кухви та барила? На них питців як хмара б’є! А я все мушу рахувати; Од мене всі чекають плати; Лихвар же буде втричі драти За те, що нині в борг дає… Б’ємо ми невгодовані ще свині, Спимо ми на заставленій перині, їмо ми ніби з’їдений обід… [End]