Качка

Край Дніпра високі й хмурі очерету стіни, Десь за ними заховався дикий край качиний. В хащах тихих під вербою маленька купина, М’яка, тепла і затишна пухова перина. Там під маминим крилом підростали діти, Зустрічали каченята своє перше літо. Зі свого гніздечка перші кроки роблять, А як верби пожовтіють - полетять за обрій. По воді листків маленьких без ліку гуляє, Качки-човники на небо нишком споглядають. Вирушати в мандри час – невдовзі світанок, Дрімає сірий очерет оповитий сивим туманом. Небокрай жаданий, вільний й майже білий, Ось зоря, і до сонця качки полетіли. Постріл - зупинилось маленьке сердечко, Впала качка, де верба і рідне гніздечко.