і білий сніг, і сизий дим...

Ной збудувать ковчег не зміг, тварин зібрать не встиг - з-під льодяних важких повік на Ноя бог дививсь. Висить ікона на стіні́, блищить її оклад, а душі плавляться в вогні під звуки канонад... Лага́ють клапани в серцях, усюди трупний смрад, біда читається в оча́х, і рветься крик і мат. Лукаву «правду» про війну у вуха легко ллють, цілують в губи сатану та данину несуть. Зірки щезають у снігах, звивається брандспойт, ми всі - у чорта на рога́х, у мі́зках – геморой… Горять хати́ і люди в них, і вершник на коні спис устромив мені під дих - ох, як болить мені. Надій немає ні в кого́- став чорним юзерпік, бо о́крім смерті, більш ніхто допомогти́ не зміг… І знову запуск, знову пуск… з ікони на стіні мені ледь-ледь моргнув Ісус – як шулєро́к у грі… І білий сніг, і си́зий дим, і чо́рная біда летять над світом крижани́м на села і міста… Ммм… летять над світом крижани́м на села і міста́… Ууу… Ууу… (с) жанна жабкіна Noah didn't have time to build an ark, didn't have time to gather the animals - God looks at Noah from under heavy winter eyelids On the wall hangs an icon in a silver frame, And souls melt in the fire to the sounds of cannonade. The valves in the hearts are breaking, the stench of a corpse is everywhere, Trouble is read in the eyes, and screams and curses are torn out, With a serious face they pour into the ears the "truth" about the war, They kiss the hands of Satan and bring him tribute. The stars are rolling into the snow, the fire hose is spinning, we are all in the devil's hell, infected with the plague; the houses and the people in them are burning, and the rider on the horse stuck a spear under my rib, and it hurt. And white snow, and gray smoke, and black trouble fly over the icy world to our cities, no one has hope, on the avatars - a dark night, and except for death - there is no one who could help us. And again they launch rockets, again they launch. And in the dark silver on the icon Jesus winked at me slightly - like a cheater in a game.