Тут, але не вдома

Verse 1: Небо чуже, вулиці інші, А серце тягне туди, де все знайоме. "Hoe gaat het?", питають щодня, Але вдома я був би своїм, не чужим. Ці вітри дують з півночі й заходу, Та наші корені десь далеко в землі, Де "привіт" звучить простіше за "hallo", І кожен погляд говорить про те, що ми живі. Verse 2: Здається, що час зупинився на мить, Всі ці міста, як фільм, без кінця і початку. "Blijf sterk", кажуть нам, і ми мовчимо, Бо сила не в словах, а в тій тиші, де чекають на нас. Під ногами — бруківка, під серцем — земля, Тут усе чуже, але не втратило сенсу. Кожен день — це крок до майбуття, Хоча ноги тягне додому невпинно. Chorus: Тут, але не вдома, "Alles komt goed", але це не про нас. Ми знаємо: на нас ще чекають, І ми повернемось з часом. "Niet vergeten", кажуть нам, Але ми ніколи не забудемо свій шлях. Verse 3: Ночі тут тихі, немає тривог, Але кожен день — як очікування шторму. Ми дихаємо вільно, але не повно, Бо в голові завжди одне питання: "Коли?" "Wanneer gaan we terug?" — я шепочу собі, І відлуння розчиняється в німому місті. Друзі далеко, а час — як пісок, Ми будуємо завтра на уламках своїх мрій. Chorus: Тут, але не вдома, "Alles komt goed", але це не про нас. Ми знаємо: на нас ще чекають, І ми повернемось з часом. "Niet vergeten", кажуть нам, Але ми ніколи не забудемо свій шлях. Bridge: Ми стали чужими у світі, що чужий для нас, Але в кожному кроці — крихта надії. "Voor altijd", кажемо в серці собі, Що додому повернемось, де б не були. Chorus: Тут, але не вдома, "Alles komt goed", але це не про нас. Ми знаємо: на нас ще чекають, І ми повернемось з часом. "Niet vergeten", кажуть нам, Але ми ніколи не забудемо свій шлях.