Встає над нами сонце (Симоненко)

[Verse 1] Встає над нами сонце, як вставало, Гудуть вітри в розгойданих дротах. Зелені верби руки заламали, І заніміло сонце на вустах. [Bridge] Приходять ночі. Електричний пояс, Немов зміюка, місто обвива. Я лиш тоді, мій друже, заспокоюсь, Як опустіє зовсім голова. [Chorus] І ми такі ж, як всі на світі люди, І я від тебе клятви не беру, Та лиш тоді я молодість забуду, Тоді замовкну, як помру. [Verse 2] Як я люблю — давать не буду звіту, Переді мною два десятки літ, І в мене серце, мов несамовите, Вистукує любов у білий світ. [Bridge] О друже мій, попереду розлука, А зустрічі — чи трапляться вони, І наші спільні радощі і муки Чи випливуть із серця глибини? [Chorus] І ми такі ж, як всі на світі люди, І я від тебе клятви не беру, Та лиш тоді я молодість забуду, Тоді замовкну, як помру. [Verse 3] Я не скажу того, що сам не знаю, І лиш бажання щире вироста, Щоб, як життя наблизиться до краю, Я міг почати так тобі листа: [Bridge] Встає над нами сонце, як вставало, Гудуть вітри в розгойданих дротах. Зелені верби руки заламали, І заніміло сонце на вустах. [Chorus] І ми такі ж, як всі на світі люди, І я від тебе клятви не беру, Та лиш тоді я молодість забуду, Тоді замовкну, як помру.