Сиджу на трасі темній – дивлюсь я, в бак пустий. Ніч гуде навколо, вітер дикий, злий. Мотоцикл мій під боком, я один такий, Клубний наша собака виє у гайю. Дістав флягу з ромом і друга я позвав. Він в шкірянці сірий тихо поряд став. Не сказав ні слова, каску нахилив, А тоді охриплим голосом проговорив: «Мене ти запросив, а дороги звуть, Нумо випем брате- за круті серпантини , За свободу, швидкість, вітер над головою!" Друзів байкерських тепер уже не знайти, Та дороги довгі – вони наші світи. Хай і бак пустий уже, бенз закінчився, Дружбан вірний раптом відновився. В'їхали в село ми, я пісню почав, А братан з-за шолома люто заричав. Старий привітальний нам підморгнув ліхтар, А собака, чорт з ним, Голосно завив. Підійшли до бару, стукнув я в шолом, "Відчиняйте двері, наливайте ром!" Дядько вийшов, глянув, взяв на житон. Я на мить спинився, брат мій зоволав: "Це мій старий брачик, тут завжди я пив. Давай, же, наливай, на хай лунає спів, Сірі Лорд разом – це наш власний шлях" "Мене залишили, а дороги звуть, Круті серпантини в небо мрію звучать. Так налий же, брате, вип'єм ми з тобою, За свободу, швидкість, вітер над головою!" Захопили бар ми, чарки налили, Старі дороги й клуб на столі згадали. Хай і мертві друзі, але все живе – В серці Сірий Лорди і завжди буде таке!