Упало сонце в горизонт

Упало сонце в горизонт, І сутеніє – Останній багряний вогонь На небі тліє. Дві хмари, наче дві руки, Взялись несміло, А вечір розсипа зірки, Неспопелілі. Замовкніть, співаки-птахи, Заплющіть очі – Привезла бо свої міхи Цариця Ночі. Її дарунки золоті – Це аромати, Це дивні пахощі густі П’янкої влади. Тут ніжні квіти степові, Ліси, діброви, Холодні роси на траві Такі чудові; Тут запах весняних дощів На рідній хижі; І дикі польові хвощі, І вітер свіжий. Немов від морфію земля Така духмяна. Не знаю, може тільки я Від цього п’яна. Дарунки золоті її – Це аромати. І, скинувши думки свої, Лягаю спати